Право і громадянське суспільство

науковий журнал | електронне видання

Останній номер журналу

#4(12)/2015 (12)

У статті розглянуто можливість розуміння природи правової позиції як особливої точки зору, специфічного «перспективного» бачення чи ставлення до «видимого й невидимого» аспектів феноменального світу та передумови відтворення правових смислів з урахуванням базових концептів «онтології бачення» М. Мерло-Понті. Ґрунтуючись на матеріалах праць французького філософа, автор доходить висновку, що категорія «правова позиція» у феноменологічному вимірі набуває сутнісних ознак декількох явищ: місця (у часо-просторовому горизонті), з якого відбувається бачення (букв. точки зору), реалізованого в певному ракурсі бачення (перспективи) й здобутого в ситуативно зумовленому акті бачення сенсу. Відзначається, що правові позиції як техніки «оптимального бачення/розуміння» потребують подальшого дослідження на «допредикативному» й «предикативному»  рівнях у контексті феноменологічної традиції, на стику феноменології та герменевтики – як форма правової інтерпретації, в теоретико-правовому аспекті – як засіб (прийом) юридичної техніки.

У статті досліджується проблема стабільності Конституції і конституційного законодавства в аспекті доктринальних тлумачень поняття конституційного процесу. Аналізуються гарантії стабільності Конституції і конституційного законодавства в сучасній Україні. Автор висвітлює специфіку співвідношення юридичної і фактичної конституції, а також вказує на основні фактори, які детермінують процес конституційної модернізації в Україні. Визначено діалектику співвідношення принципу стабільності конституції та вимоги її відповідності об’єктивним суспільним потребам та відносинам.

У статті проаналізовані наукові підходи учених-конституціоналістів щодо розуміння категорії конституційних відносин, виокремлено й охарактеризовано властивості конституційних відносин, розглянуто їх вплив на розвиток демократичної та правової державності нашої країни.

Розглядається проблема криміналізації насильницького зникнення за кримінальним правом України. Насильницьке зникнення повинно бути визнано злочином sui generis за кримінальним правом України у зв'язку із особливостями природи цього злочину, імперативним характером заборони насильницького зникнення у сучасному міжнародному праві, необхідністю виконати окремі зобов'язання, що випливають з Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень, а також у світлі практики Комітету з насильницьких зникнень.

У статті висвітлюється досвід західноєвропейських країн щодо кримінально-правової охорони земельних ресурсів. Звертається увага на відсутність єдності в поглядах парламентаріїв країн, які представляють різні групи «західної гілки» романо-германської кримінально-правової системи, у питаннях щодо визначення антисуспільної спрямованості земельних злочинів; вибору галузей законодавства (кримінального чи природоохоронного), на які має покладатися кримінально-правова охорона екологічної функції землі; оптимальних способів викладення нормативних приписів, присвячених регламентації відповідальності за злочини у сфері земельних відносин. На підставі аналізу відповідного західноєвропейського досвіду визначені напрямки вдосконалення чинного вітчизняного кримінального законодавства.

У статті розглядаються окремі проблеми співвідношення системи фінансового права та системи фінансового законодавства. Досліджуються способи застосування положень законодавства, що містять структурні елементи фінансово-правових норм та норм інших галузей права. Обґрунтовується об'єктивний взаємозв'язок грошово-кредитних, бюджетних і податкових відносин, необхідність субсидіарного застосування положень цивільного законодавства до регулювання фінансових відносин. Здійснюється розмежування відносних та абсолютних речових відносин щодо коштів публічних грошових фондів.

Кримінальний процесуальний кодекс 2012 р. істотно реформував кримінальне провадження, яке здійснюється у формі приватного обвинувачення, регламентувавши дві його форми, які істотно між собою відрізняються за колом кримінальних правопорушень, за якими може здійснюватися провадження; юридичним значенням наявності соціальних зв'язків особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та постраждалого; порядком ініціації кримінального провадження; стадією виникнення; характером здійснення обвинувальної діяльності у досудовому розслідуванні; за моментом виникнення; за суб'єктом підтримання обвинувачення в суді; за роллю прокурора у судовому розгляді; за роллю потерпілого у судовому розгляді;  за наслідками неявки потерпілого у судове засідання; стадією, у якій можливе закриття кримінального провадження у зв'язку з відмовою від обвинувачення. В дійсності Кримінальний процесуальний кодекс передбачив не тільки приватне, а й приватно-публічне обвинувачення, що потребує більш чіткої регламентації на нормативному рівні, пропозиції щодо якої сформульовані у статті.

Стаття присвячена питанням правового регулювання реалізації права селян на медичну допомогу. Особлива увага звертається на реформування мережі лікувальних закладів у сільській місцевості, а також проблеми їх кадрового забезпечення. Вказується на необхідність віднесення випускників вищих медичних навчальних закладів, які направляються на роботу у сільську місцевість, до переліку випускників, яким надається одноразова грошова допомога у п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. Зроблено узагальнюючий висновок про те, що розвиток законодавства в зазначеній сфері спрямований на створення умов для подальшої «прихованої» ліквідації мережі медичних закладів у сільські місцевості. Низький рівень забезпеченості їх сучасним медичним обладнанням, медикаментами та персоналом робить практично неможливою реалізацію права селян на отримання вчасної і якісної медичної допомоги. 

Верховний Суд України тлумачить можливість обміну «підмораторних» земельних ділянок, передбачену Земельним кодексом України, вузько. На думку автора, при цьому Суд не враховує, що сам по собі мораторій не відповідає положенням Конституції України та Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і як такий є нікчемним.

Суддя, який не погоджуються з висновками Верховного Суду, не лише може, а і зобов’язаний обрати тлумачення закону, яке відповідає його внутрішньому переконанню.

Статтю присвячено такому способові захисту права власності на земельну ділянку чи права землекористування як припинення дії, що порушує право. Основними висновками цієї статті є такі висновки: 1) припинення дії, що порушує права власності на земельну ділянку чи права землекористування як спосіб захисту земельних прав слід застосовувати у разі необхідності зупинити порушення цих прав, якщо вплив, що порушує зазначені права, повторюється систематично; 2) якщо позивач бажає захистити своє право власності на земельну ділянку чи право землекористування від майбутнього порушення, йому слід використовувати такий спосіб захисту як визнання права.    

Статтю присвячено питанням правового регулювання використання лісових ресурсів в сільському господарстві. Особлива увага звертається на роль і значення лісових ресурсів в сільському господарстві, проблеми їх законодавчого забезпечення.

У статті обґрунтовується, що вимога толерантності, яка проявляється серед іншого у повазі до сексуальної орієнтації і ґендерної ідентичності людини, набуває не тільки етичного змісту – вона стає принципом правового регулювання, на забезпечення реалізації якого мають бути спрямовані міжнародні, регіональні і національні механізми. Ця теза знаходить підтвердження, зокрема, у практиці інституцій ООН, ЄС, Ради Європи і здобуває статус загальновизнаної. До суспільств, які прагнуть бути демократичними, висувається вимога вживати законодавчих заходів, спрямованих на захист від дискримінації за ознакою СОГІ, забезпечувати їх ефективну реалізацію за допомогою незалежної судової влади, проводити інформаційні кампанії для подолання стереотипів щодо ЛГБТ тощо. Кожен член такого суспільства не повинен залишатися байдужим до несправедливості, яка вчиняється через «нетрадиційну» сексуальну орієнтацію чи ґендерну ідентичність людини.

Ви тут: Home