У статті розглядаються статичне та динамічне тлумачення права. Обґрунтовується невідворотність потреби у застосування динамічного тлумачення та його перевага над статичним тлумаченням з точки зору досягнення завдань, що ставляться перед правом. Вказується на помилковість поширеної думки, за якою закон завжди повинен викладатися «чітко», а також на потребу у можливості перегляду рішень Конституційного Суду зі зміною історичної ситуації тощо.