Право і громадянське суспільство

науковий журнал | електронне видання

Понеділок, 26 грудня 2016 21:20

РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ: ПРАВОВІ ПИТАННЯ - Сюйва І.С.

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Статтю присвячено питанням правового регулювання використання лісових ресурсів в сільському господарстві. Особлива увага звертається на роль і значення лісових ресурсів в сільському господарстві, проблеми їх законодавчого забезпечення.

 

        Сільськогосподарське виробництво нерозривно пов’язано із використанням природних ресурсів, особливе місце серед яких займають лісові ресурси. Враховуючи те, що ліс – це не тільки сировина для промисловості, але й запорука процвітання сільського господарства[1, c. 6], дослідження правових питань використання лісових ресурсів у сільському господарстві є актуальним як з теоретичної так і практичної точок зору.

          Мета цієї статті полягає у дослідженні правових питань використання лісових ресурсів у сільському господарстві України. Особлива увага приділяється висвітленню ролі та значення лісових ресурсів у сільському господарстві України.

      Аналіз останніх досліджень. Правові питання використання, відтворення та охорони лісів досліджувались в роботах таких вчених як Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Гетьман А.П., Єрмоленко В.М., Кіндюк Б.В., Костицький В.В., Краснова М.В., Мунтян В.Л., Непийвода В.П., Носік В.В., Позняк Е.В., Шершун С.М. та ін. Однак незважаючи на інтенсивність та широкий спектр досліджень, присвячених різним аспектам цієї проблематики, правові питання використання лісових ресурсів у сільському господарстві залишаються дискусійними та недослідженими. Як правило, ці питання висвітлюються лише в підручниках з аграрного та екологічного права в контексті правового регулювання побічних лісокористувань.

          Виклад основного матеріалу.

     Україна за площею та запасами лісу посідає восьме місце в Європі. Загальна площа земель лісового фонду становить 10,8 млн. га, з яких вкрито лісовою рослинністю 9,5 млн. га[2, c. 3]. За даними Державного агентства лісових ресурсів України лісистість території країни становить 15,9%[3]. Потенційно, розвиток правового регулювання в галузі використання даних земель для цілей сільського господарства та удосконалення правового забезпечення регламентації процесу виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції надасть можливість залучити дані землі до випуску такої продукції і, як наслідок, сприятиме збільшенню кількості і якості такої продукції, стимулюванню розвитку внутрішнього ринку сільськогосподарських товарів та послуг, вирішенню проблеми зайнятості населення, шляхом створення нових робочих місць та, відповідно, підвищенню конкурентоздатності національної продукції як на внутрішньому так і зовнішньому ринках і загалом сприятиме розвитку аграрного сектору національної економіки.

    Аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що питання виробництва в лісовому господарстві сільськогосподарської продукції практично не врегульовані. Наразі можна говорити про безпосереднє регулювання в межах національного законодавства виключно окремих аспектів використання лісових ресурсів, а відповідно і земель лісогосподарського призначення для цілей сільського господарства. Це стосується, в першу чергу, використання земель лісогосподарського призначення для сільськогосподарських цілей, що може здійснюватись у формі побічного лісокористування, що врегульовано ч. 1 ст. 73 Лісового кодексу України(далі - ЛК)[4]: заготівля сіна, випасання худоби, розміщення пасік, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету. Даний перелік не є вичерпний, про що міститься вказівка у ч.2 зазначеної статті: «Нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства можуть бути передбачені й інші види побічних лісових користувань». В цій частині зазначену правову форму використання лісових ресурсів у сільському господарстві варто розглядати як одну із форм інтеграції сільського господарства та лісового, яка спрямована на зменшення монофункціональності агропромислового комплексу України.

      Особливості здійснення побічних лісових користувань визначені Порядком заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 449[5]. У разі, якщо має місце використання лісових ресурсів у сільському господарстві для потреб виробничої та комерційної діяльності, то таке використання здійснюється у порядку спеціального використання природних ресурсів відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», тобто шляхом надання у володіння, користування або оренду лісових ресурсів на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.Порядок спеціального використання лісових ресурсів та Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів»[6].

         Варто відзначити, що відповідно до ст. 68 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на сьогодні має здійснюватися на лісових ділянках, які виділяються для цієї мети, без надання земельних ділянок лісокористувачам. В зв’язку з цим, потребує приведення у відповідність до чинного законодавства п. 2 Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, яким передбачено заготівлю другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань виключно у межах відведених земельних ділянок лісового фонду, тобто як було закріплено у попередній редакції Лісового кодексу України.

      Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами та у терміни, що виключають можливість заподіяння шкоди лісу, це одна з основних вимог до суб’єктів господарювання, які ведуть сільськогосподарське виробництво з використанням лісових ресурсів, відповідно до зазначеного законодавства. Під час використання лісових ресурсів у сільському господарстві суб’єкти господарювання зобов’язані дотримуватись Правил пожежної безпеки в лісах України, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 27 грудня 2004 р. № 278 та Санітарних правил в лісах України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555.

   В аграрному законодавстві, яке визначає особливості правового регулювання виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, відсутнє спеціальне правове регулювання використання лісових ресурсів у сільському господарстві. Єдиним законодавчим актом, в якому безпосередньо передбачається використання земель лісового фонду для цілей ведення сільського господарства є лише Закон України «Про бджільництво»[7], який в ст. 15 безпосередньо передбачає можливість розміщення пасік на землях лісового фонду, а розміщення пасік передбачається ст. 73 ЛК як одна із форм побічного лісового користування, що може здійснюватись без зміни цільового призначення земельної ділянки. Тобто, дане розміщення буде здійснено безпосередньо на землях лісогосподарського призначення без порушення законодавчих вимог в частині використання земельних ділянок за цільовим призначенням. Таке користування лісовими ресурсами у відповідності до ст. 76 ЛК є безоплатним, хоча і здійснюється за своєю суттю в межах спеціального лісокористування, у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 63 ЛК.

      Варто відзначити, що бджільництво відіграє важливу роль у природних екосистемах, оскільки бджоли забезпечують запилення близько 80% усього об’єму медоносних рослин. У зв’язку з цим, чинне законодавство містить ряд додаткових гарантій щодо охорони бджіл та покладення на власників і користувачів природних ресурсів обов’язків щодо охорони бджіл[8, с. 186]. Зокрема, такі обов’язки закріплено Правилами організації та виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві, затвердженими Наказом Мінстрансзв’язку України від 22 грудня 2006 року №1179[9].

     Використання лісових ресурсів у сільському господарстві є одним із способів забезпечення збалансованого розвитку агроландшафтів та підвищення урожайності сільськогосподарських культур. З метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, охорони земель, як основного національного багатства України, та вирішення екологічних проблем функціонування сучасних агроландшафтів розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. № 725-р було схвалено Концепцію розвитку агролісомеліорації в Україні[10], яку передбачається реалізувати протягом 2014-2025 років.

      Концепція розвитку агролісомерації в Україні передбачає проведення інвентаризації земель, зайнятих захисними лісовими насадженнями лінійного типу (полезахисних смуг), на думку експертів, полезахисні смуги переважно будуть проівентаризовані як несільськогосподарські угіддя земель сільськогосподарського призначення, як це й визначено Земельним кодексом. На нашу думку, варто підтримати висловлену в спеціальній літературі думку, що питання категорійного статусу полезахисних лісових смуг і відповідно віднесення земельних ділянок, на яких вони знаходяться до сільськогосподарського чи лісогосподарського призначення має лише вторинний характер і його слід розглядати в залежності від суб’єкта господарської діяльності, якому будуть надаватися у власність чи користування ці землі. Сільськогосподарські землі можуть передаватися в постійне користування лише сільськогосподарським підприємствам, лісогосподарські землі не можуть бути передані в оренду; лісогосподарські підприємства навряд чи визначили за мету діяльності в своїх статутах ведення товарного сільськогосподарського виробництва, або ж готові брати в оренду полезахисні смуги для ведення підсобного сільського господарства. Тобто, перед початком інвентаризації необхідно спершу визначити суб’єктів господарської діяльності, яким будуть надаватися у власність або користування землі, а в процесі інвентаризації – вирішувати питання цільового призначення земель: у разі передачі полезахисних смуг державним чи комунальним лісогосподарським підприємства доцільно провести зміну цільового призначення земель на лісогосподарські; у разі передачі громадянам та сільськогосподарським підприємствам – зміна цільового призначення не потрібна [11].

     Однією з форм використання лісових ресурсів у сільському господарстві є використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища та природних ландшафтів, з дотриманням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог. На сьогодні це питання набуває особливої актуальності з огляду на закріплення за особистими селянськими господарствами права надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства, в тому числі і у сфері сільського зеленого туризму. Проте особливостей надання таких послуг законодавством не визначено.

       Серед суб’єктів аграрного господарювання, щодо яких законом встановлено винятки в частині набуття у власність лісів, особливе місце займають фермерські господарства. Відповідно до Земельного кодексу України земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури. Землі лісового і водного фондів, що входять до складу сільськогосподарських угідь, не можуть передаватися у приватну власність для ведення фермерських господарств, за винятком невеликих - до 5 га ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства і невеликих - до 3 га ділянок під замкненими природними водоймами. Фермерське господарство має право проводити залісення частини земель та будувати замкнену водойму на земельній ділянці, що належить фермерському господарству чи його членові на праві приватної власності.

    Чинним законодавством окремо стимулюється створення фермерських господарств з відокремленими фермерськими садибами. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про фермерське господарство»[12] відокремленою фермерською садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту. Право на облаштування відокремленої фермерської садиби безпосередньо пов'язано з розвитком сільських територій, які є предметом регулювання Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу України» від 15 травня 1992 г. [23]. Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону передбачено пільги для індивідуального житлового будівництва за межами сіл і селищ у відокремлених фермерських садибах.

      Очевидно, що для фермерських господарств з відокремленими фермерськими садибами використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних та інших цілей, поряд з іншими правовими формами використання лісових ресурсів, є перспективним напрямком господарської діяльності.

    Тобто, використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних та інших цілей (наприклад, сільський зелений туризм) є однією із форм диверсифікації сільських територій та аграрного виробництва.

       Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити загальний висновок про надзвичайно важливу роль та значення лісових ресурсів у сільському господарстві. Лісові ресурси використовуються безпосередньо як предмети та засоби виробництва для отримання сільськогосподарської продукції а також як спосіб підвищення врожайності сільськогосподарських культур та охорони ґрунтів.

Використані джерела:

1. Кіндюк Б.В. Історія українського лісового законодавства. Часи визвольних змагань та період НЕП 1917-1929 рр. : монографія // Б.В. Кіндюк // Маріупольський державний університет. – Одеса : Фенікс, 2011. – 168 с. - С. 6.

2. В. П. Ткач Сучасні проблеми розвитку лісової науки // Лісівнича наука: витоки, сучасність, перспективи (Матеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю від дня заснування УкрНДІЛГА (12 – 14 жовтня 2010 р., м. Харків). – Харків: УкрНДІЛГА, 2010. – 238 с.  – С. 3.

3. Загальна характеристика лісів України // http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=62921&

4. Лісовий кодекс України : Закон від 21.01.1994 р. № 3852-ХІІ / Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 17. - ст.99. – [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1877-15

5. Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.1996 р . № 449 // Офіційний сайт Верховної Ради України . - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/449-96-%D0%BF

6. Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 39 (08.06.2007). – Ст. 1550

7. Про бджільництво: Закон України  від 22.02.2000 № 1492-III // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1492-14/print1326458075378902

8. Марченко С.І. Правове регулювання господарської діяльності у сфері бджільництва / Марченко С. І. // Коваленко Т. О. Правове регулювання господарської діяльності в агропромисловому комплексі України : навч. посібник / Коваленко Т. О., Марченко С.І. – К. : Юрінком Інтер, 2015. – 296 с.

9. Офіційний вісник України. – 2007. - №24. – Ст. 1002.

10. Про схвалення Концепції розвитку агролісомеліорації в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.09.2013 № 725-р // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/725-2013-%D1%80

11. Сторожук В. Актуальні питання розвитку інституту права власності на землі лісогосподарського призначення в Матеріали круглому столу з питань лісової політики. - Київ, 2013 [Електронний ресурс]: http://pryroda.in.ua/lis/chyya-zemlya-pid-lisom/

12. Про фермерське господарство : Закон України від19.06.2003№973-IV // Відомості Верховної Ради України.

— 2003 – № 45. – Ст. 363.

13. Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу України : Закон України від 15 травня 1992 р. // [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/400-12

Прочитано 188 разів Останнє редагування Понеділок, 26 грудня 2016 22:14
Ви тут: Home Архів номерів #4(12)/2015 РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЛІСОВИХ РЕСУРСІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ: ПРАВОВІ ПИТАННЯ - Сюйва І.С.