Право і громадянське суспільство

науковий журнал | електронне видання

#2(3)/2013

У статті наведено загальнотеоретичну характеристику права на спротив пригніченню – від історії формування ідеї до надання їй статусу загального принципу права, визнання нормою міжнародного правопорядку й конституційного закріплення в національних правових системах. Проводиться розмежування понять «спротив пригніченню», «повстання» і «революція». При цьому право на повстання як насильницька форма спротиву розглядається в якості конституційного еквіваленту права на необхідну оборону, крайнього засобу (ultima ratio), до якого звертаються у разі неможливості ефективно захистити свої права за допомогою інших, правових механізмів, що реалізуються в умовах демократичного режиму.

Обов'язковими ознаками, що відрізняють правомірне повстання від протиправного заколоту, авторами названо мету повстання, якою виступає захист і забезпечення прав людини, а також адресат права на повстання – тиранічна публічна влада.

У статті обґрунтовано значне методологічне значення для юридичної науки філософських категорій «суще» та «належне». Запропоновано класифікацію всіх правових явищ відповідно до того, до якої із двох сфер вони належать. Також вказано, що теоретичний рівень юридичної науки структурно поділяється на два основних блоки: загальну теорію правової системи (вивчає правові явища зі сфери належного) та загальну теорію правової дійсності (вивчає правові явища зі сфери сущого).

У статті проаналізовано особливості методології дослідження правоутворення як теоретико-правового явища. Визначено особливості процесуальності правоутворення як його самостійної характеристики. Розкрито зміст процесу правоутворення.

Розглядаються методологічні особливості дослідження поняття суспільного договору та контрактної теорії в науково-правових школах і формулюється висновок про їх конструктивний потенціал, як теоретичних положень в науці права.

У даній статті аналізується поняття «функція», розглядаються поняття та види функцій громадянського суспільства в науці, розмежовуються поняття функцій громадянського суспільства і держави.

Стаття присвячена дослідженню договору про надання дозволу на використання фотографічного твору з зображенням фізичної особи. Звертається увага на недосконалість цивільного законодавства з питання визначення форми такого договору. Обгрунтовується доцільність запровадження письмової форми. Визначається предмет договору. Аналізуються умови договору. Розглядаються предмет договору, способи та мета використання зображення, територіальні та часові межі дії договору, можливість передання права на використання іншим особам, розмір винагороди. Звертається увага на можливість обмеження особистих немайнових прав фізичних осіб на час дії договору. Висітлюються окремі аспекти дострокового розірвання дії договору.

У статті проаналізований зміст, історія виникнення, особливості регулювання таймшеру, можливості імплементації Директиви 2008/122/ЄC у національне законодавство. Охарактеризовано особливості таймшеру та доцільність запозичення відповідного зарубіжного досвіду.

Стаття присвячена нагальній проблемі міжнародної та трансграничної злочинності, що становить постійну загрозу для безпеки міжнародного співтовариства. Тероризм розглядається як особливий злочин, що поєднує елементи міжнародних та трансграничних правопорушень. Привертаючи увагу до того факту, що для успішної боротьби з тероризмом слід надати загальне визначення тероризму та створити міжнародні інституції, які розглядатимуть злочини, пов'язані з тероризмом, автор висвітлює історію створення, структуру та завдання Міжнародного кримінального суду (МКС), звертається до теорії конструктивізму i доводить, що саме в рамках застосування теорії конструктивізму можливо створити прийнятну для всього світу судову систему, здатну здійснювати обвинувачення, притягувати до відповідальності і зрештою стримувати тероризм.

У статті розглядаються питання охорони гідності людини як природної і невідчужуваної трансцендентної цінності – джерела свободи та прав людини і громадянина в міжнародно-правових документах, конституціях держав світу, рішеннях конституційних судів (трибуналів) деяких країн, а також у кримінальному законодавстві багатьох держав та наводяться міркування вчених ряду країн з цього питання, висловлюються пропозиції про вдосконалення кримінального законодавства України з врахуванням законодавчого досвіду інших держав.

Стаття присвячена дослідженню окремих аспектів забезпечення європейських стандартів відкритості судової системи в Україні. Приділена увага необхідності забезпечення прозорості в діяльності судів, в тому числі шляхом нормативного врегулювання відкритого доступу до судових рішень. Автори відзначають, що подібні кроки мають стати однією з найефективніших форм контролю громадськості за діяльністю судової влади. Автори також вважають, що не менш важливим, з точки зору забезпечення відкритості судової системи в Україні, представляється подальше вдосконалення заходів фінансового контролю за діяльністю судів та суддів. В цілому, забезпечення відкритості судової системи сприятиме підвищенню авторитету судових органів та рівня довіри до їх діяльності в Україні.

У статті висвітлюються основні напрями науково-педагогічної діяльності С.І. Тихенка, що пов'язані з наукою кримінального права. Визначається внесок цього вченого у розвиток вказаної науки на основі архівних джерел.

У статті розглядаються основні проблеми співвідношення різних форм порушень бюджетного законодавства, що визнаються адміністративними правопорушеннями та злочинами певних видів. Також досліджується основний зміст цих форм і визначаються критерії його розмежування.

У статті аналізуються положення нового Кримінального процесуального кодексу України щодо кваліфікації суспільно небезпечних діянь, вчинених особами, які не є суб'єктами злочину. Автор звертає увагу на недоліки цих положень, аналізує практику їх застосування.

У статті викладене авторське бачення системи кримінального процесуального законодавства України, що відображена у статті 1 Кримінального процесуального кодексу України. Проаналізовані наукові та науково-практичні джерела, що розкривають зміст та структуру кримінального процесуального законодавства. Наведено перелік кримінального процесуального законодавства та джерел, які впливають на кримінальне провадження.

На підставі представлених у криміналістичній літературі точок зору вчених та практиків на поняття слідчої ситуації, а також на підставі результатів аналізу матеріалів практики розслідування слідчими підрозділами СБ України терористичних актів, вчинених за допомогою саморобного вибухового пристрою, виокремлені типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування злочинів цього виду, запропонована їх класифікація.

У статті аналізується монографічне дослідження, присвячене становленню і розвитку Київської школи кримінального права у період з 1834 р по 1960 р. Своєрідність праці вбачається у поглибленому вивченні персоналій вчених, належних до вказаної школи, поєднаному з викладом фрагментів найважливіших публікацій цих вчених.

Ви тут: Home Архів номерів #2(3)/2013