Право і громадянське суспільство

науковий журнал | електронне видання

#4(9)/2014

У статті «Сімейні права як об’єкт правової охорони і захисту нотаріусом» досліджуються особливості охорони і захисту суб’єктивного права за Сімейним і Цивільним законодавством України. Автор робить висновок, що законодавець пов’язує категорії охорони і захисту не тільки з порушенням суб’єктивного права, а й з його невизнанням або оспорюванням. Специфікою сімейних прав те, що учасники сімейних прав не завжди зберігають по відношенню один до одного статус батька, матері, брата, сестри і т. ін. Особливістю сімейних прав є те, що ці права не можуть бути передані іншій особі. Доволі часто суб’єктивні права у сімейному праві підміняють поняттям правомочності. Це підтверджується тим, що відсутні чіткі межі між правами членів сім’ї та їх правомочностями. Як приклад, права батьків, які тісно пов’язані з вихованням дітей та правомочності батьків по вихованню дітей. Об’єктами охорони і захисту в процесі вчинення нотаріальних дій нотаріусом можуть бути сімейні права, які виникають з шлюбного договору; поділу та виділу спільного сумісного майна подружжя та інших членів сім’ї; з відносин подружжя та інших членів сім’ї щодо утримання; з правочинів, пов’язаних з користуванням та розпорядженням спільним майном подружжя та інших членів сім’ї; з відносин визначення походження дитини та ін.

Публікація присвячена аналізу реклами як об’єкту цивільних правовідносин з точки зору сталої цивілістичної доктрини. При цьому, для всебічного аналізу цивільних правовідносин, що виникають у сфері реклами, Автор звертається до предмету, методу, принципів, юридичних фактів, суб’єктивних цивільних прав та суб’єктивних цивільних обов’язків.

Стаття присвячена проблемам кримінальної відповідальності за невиконання службовою особою законних вимог народного депутата України та створення штучних перешкод у його роботі (ч. 1 ст. 351 Кримінального кодексу України). Аналізуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу цього злочину, а також вирішуються окремі проблеми кваліфікації цього злочину залежно від права народного депутата на безперешкодний доступ на підприємства, в установи та організації. Обґрунтовується, що народний депутат України з метою забезпечення свого доступу до підприємства, установи чи організації не вправі самовільно вчиняти дії для фізичного подолання законно встановлених перешкод, що обмежують вільний доступ відвідувачів до підприємства, установи чи організації, на яких діє спеціальний режим пропуску та внутрішньо об’єктовий режим.

У статті аналізуються правові заходи щодо юридичних осіб за кримінальним законодавством України. Вивчається проблема природи таких заходів. Акцентується увага на тому, що заходи щодо юридичних осіб є особливим видом юридичної відповідальності, відмінним від кримінальної відповідальності.

Стаття присвячена дослідженню інституту вини в податковому праві. Досліджено податкове правопорушення та його склад. Розкрито питання концепцій вини. Проведено аналіз вини платників податків, як фізичних, так і юридичних осіб. Здійснено порівняння національного законодавства із зарубіжним в аспекті визначення вини платника податку. Автором запропоновані зміни до Податкового кодексу України.

У статті робиться спроба дослідження зв’язків між інститутом оскарження в адміністративному праві і верховенством права як засадничим принципом правової системи демократичної держави. Ці зв’язки розглядаються у декількох вимірах. З одного боку, право на оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень є елементом правопорядку, основаного на верховенстві права. Відсутність реальної можливості для приватної особи захистити свої права і законні інтереси у відносинах з носіями публічної влади дозволяє стверджувати, що у певній правовій системі не діє принцип верховенства права. З другого боку, оскарження є механізмом, який спрямований на гарантування інших елементів верховенства права (права на справедливий суд, гарантованості виконання судових рішень тощо). І з третього боку, верховенство права висуває низку вимог (ефективність правового захисту на підставі поданої скарги, справедливість, публічність, швидкість розгляду тощо), яким і на рівні законодавчого регулювання, і на рівні правозастосовної практики має відповідати механізм оскарження.

Причиною неефективності реалізації і захисту права на екологічну безпеку є нестача належним чином розроблених критеріїв цього права. Статтю присвячено аналізові критеріїв права на екологічну безпеку. В результаті дослідження автор доходить висновку, що критерій права на екологічну безпеку складається з двох частин: 1) вимоги екологічної безпеки, закріплені нормативно-правовими актами та 2) вимога усувати невиправданий вплив, що не порушує вимог екологічної безпеки, закріплених нормативно-правовими актами. 

Стаття присвячена аналізу політики промислової інфраструктури в Чеській Республіці та Словаччині впродовж останніх десятиліть. Мета статті - визначити, чия політика є більш придатною до застосування у поточній перехідній ситуації і приєднання держави до міжнародних організацій та ЄС. Автор доходить висновку, що словацький досвід є кращим з доктринальної дочки зору, а чеський - створює менше непотрібних юридичних перешкод для поширення державної підтримки розвитку виробничої інфраструктури, і, отже, є більш ефективним.

В пропонованій статті автором досліджуються питання правового регулювання альтернативноі енергетики Республіки Казахстан і деяких зарубіжних краін. На підставі наукових досліджень аналізуються причини впровадження альтернативноі енергетики в Республіці Казахстан. Вивчаючи зарубіжний правовий досвід, автор пропонує низку заходів з вдосконалення вітчизняного законодавства.

Ви тут: Home Архів номерів #4(9)/2014