Право і громадянське суспільство

У статті робиться спроба системного осмислення ідеї університету. Автор визначає функції університету (освіта, наука, культурна функції). Вказуються засади, на яких ґрунтується університетське життя – інституційна автономія і академічна свобода. Ці засади урівноважуються стандартами діяльності університету, до яких автор відносить демократичність, критичність і відповідальність. У відповідності з цими засадами і стандартами характеризуються взаємовідносини університету з суб’єктами трьох основних сфер суспільства: політики, економіки, громадянського суспільства. Показуються аспекти стосунків університету і держави. Розглядається питання політичної нейтральності університету і політичної позиції викладачів, дослідників і студентів, які у ньому працюють чи навчаються. Дається оцінка феномену комерціалізації університетів. Акцентується увага на світськості сучасного університету.

У статті досліджуються актуальні питання правової основи становлення громадянського суспільства в Україні. Акцентовано, що надзвичайно велике значення для розвитку українського конституціоналізму та перспектив розвитку громадянського суспільства є конституція. Підкреслено, що Конституція України є результатом консенсусу між людьми. А  консенсус є тією необхідною опорою, без якої конституціоналізм стає неможливим і залишається лише красивою ідеєю.

В статті досліджуються філософсько-правові аспекти комунікативної концепції Ю. Габермаса у її відношенні до актуальних проблем розвитку українського громадянського суспільства. Зокрема, детально аналізується теорія деліберативної демократії, в основу якої покладено дискурсивну згоду з принципово важливих питань сумісного буття. Наголошується, що особливість габермасівського поняття консенсусу полягає в тому, що правові норми добровільно приймаються усіма членами громадянської спільноти у процесі відкритої дискусії, а також аналізується значення цього принципу для сучасного українського соціуму.

У статті аналізується форма державного правління в Україні, визначається яка форма державного правління є оптимальною і придатною, з урахуванням всіх переваг і недоліків. Робиться висновок, що в принципі радикальні зміни існуючої форми державного правління Україні не потрібні, але для ефективного функціонування вищої державної влади, необхідно внести деякі зміни і виправити помилки, які склалися на практиці реалізації Основного Закону.

У статті висловлено бачення на понятійний апарат процесуальних галузей правової науки, зокрема цивільного, нотаріального, виконавчого процесів. Розкрито сутність поняття «процес», «процедура» та їх співвідношення, сформульовано визначення та види порядків спадкування майна в Україні: цивільно-правовий, нотаріальний, судовий та змішаний. У дослідженні автор вказує на відсутність уніфікованих понять для позначення встановлених вимог до діяльності суддів, нотаріусів, та навпаки, зазначає, що кожна країна застосовує власний понятійний апарат, при цьому оптимальним є запозичення термінології з іноземних країн, коли позиції вчених розходяться. Автором підкреслюється, що підхід до сприйняття галузей правової науки як певних норм права зменшував значення саме науки, яка змушена була трактувати лише норми права, а не піддавати їх критичному аналізу і демонструвати наступні кроки в розвитку законодавства та практики його застосування.  Висловлена думка, що для процесуальних галузей правової науки має існувати поняття, яким позначатиметься послідовність і зміст процесуальних дій уповноважених осіб та відповідні їм права і обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

В контексті новацій вітчизняного кримінального процесу та положень усталених у теорії криміналістики й оперативно-розшукової діяльності визначено засади використання візуального спостереження під час розслідування грабежів та розбоїв.

На підставі аналізу наукових джерел з кримінального права, кримінального процесу, криміналістики та інших наук, кримінального та кримінального процесуального законодавства, а також матеріалів слідчо-судової та прокурорської практики, у статті розглянуті проблемні аспекти провадження слідчих (розшукових) дій в ході досудового розслідування грабежів та розбоїв, визначено роль прокурора – процесуального керівника у їх провадженні, надані науково обгрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності процесуального керівництва провадженням слідчих (розшукових) дій в ході розслідування злочинів цих видів.

Розглядається європейська мережа експертних установ, зосереджується увага на найбільш відомих судово-експертних інститутах Європи, аналізуються основні напрями їх діяльності та види досліджень, а також цілі європейської судово-експертної асоціації.

На підставі наукового аналізу положень кримінального процесуального законодавства України, наукових джерел, а також матеріалів слідчо-судової практики, в статті розглядаються окремі проблемні аспекти визначення результатів негласних слідчих (розшукових) дій. Запропоновано низку доповнень до чинного КПК України, які сприятимуть створенню уніфікованої термінології та сприятимуть єдності правозастосовчого процесу.

У статті аналізуються положення Закону України “Про очищення влади”. Розглядаються проблеми застосування цього закону, його неузгодженість з положеннями Конституції України, кримінального та кримінального процесуального законодавства.

У статті запропоновано авторську спробу зі встановлення сутності кримінально-правового конфлікту як виду юридичного конфлікту, а також його окремих ознак та особливостей.

Розкрито зміст поняття «державна освітня політика». Визначено правові засади державної освітньої політики. Проаналізовано сучасний стан реалізації державної політики України у сфері вищої освіти та запропоновано основні напрямки її вдосконалення.

Статтю присвячено аналізові процедури оцінки впливу на довкілля в Україні. В результаті зазначеного аналізу автор доходить висновку, згідно з яким  завданням процедура оцінки впливу на довкілля в Україні є лише забезпечити  щоб проектна документація на будівництво була складена відповідно до норм права (не враховуючи загального обов’язку забезпечити справедливого балансу між різними, суперечливими інтересами чи вжити всіх заходів, яких замовник проекту може розумно вжити). Така процедура  неспроможна забезпечити виконання завдань процедури оцінки впливу на довкілля.

У статті висвітлюються чотири основні аспекти доступності ліків, визнані  міжнародним правом.

Досліджується  принцип співробітництва як методологічна основа збалансованого доступу до лікарських засобів. Доводиться доцільність застосування принципу співробітництва, сутність якого полягає в забезпеченні співрозмірного (пропорційного) врахування протилежних інтересів учасників фармацевтичного ринку, досягнення балансу й усталеного розвитку.

Обгрунтовується теза про розвиток фармацевтичного ринку на засадах співробітництва як методологічної основи системного підходу держави до процесу глобалізації фармацевтичної індустрії і ринку інтелектуальної власності на лікарські засоби для цілей досягнення збалансованого вирішення питання щодо доступу до лікарських засобів в Україні.

Проведено аналіз передбаченого Директивою Європейського Парламенту та Ради ЄС 2001/83/ЄС від 06.11.2001 р. «Про зведення законів Співтовариства щодо лікарських засобів для людини» концептуального положення щодо досягнення балансу інтересів між основними учасниками відносин у сфері виробництва та обігу лікарських засобів на основі принципу співробітництва, що передбачає співмірність (пропорційність) між метою та засобами досягнення.

Висвітлюються механізми референтного ціноутворення та реімбурсації, покликаних досягнути три основні завдання: (а) не допустити подальше невиправдане завищення цін на лікарські засоби в сегменті соціально значущих ліків для лікування артеріальної гіпертензії; (б) забезпечити розширення економічної доступності сучасних генеричних препаратів для більшості пацієнтів з діагнозом «гіпертонічна хвороба» і, в першу чергу, для малозабезпечених та соціально незахищених громадян; (в) сприяти формуванню основи для подальшого впровадження державної системи реімбурсації шляхом апробування її ключових складових в реальних ринкових умовах.

У статті досліджуються проблемні питання перспективи впровадження обов’язкового медичного страхування в Україні. 

Аналізуються чинна нормативно-правова база з досліджуваного питання та проекти законів України, що визначають умови та механізм запровадження обов’язкового медичного страхування.

Провадиться порівняльно-правовий аналіз взаємопов’язаних категорій: страхування та соціального страхування, обов’язкового та добровільного страхування, обов’язкового комерційного та обов’язкового соціального страхування крізь призму системоутворюючої категорії медичних правовідносин.

Формулюються пропозиції щодо модернізації законодавства про обов’язкове медичне страхування України та обґрунтовується необхідність зміни наукових підходів до розуміння сутності обов’язкового медичного страхування як юридичної категорії.

Розглядається питання розширення предметної сфери медичного права (права охорони здоров’я). Досліджується роль громадського здоров’я та певні особливості права громадського здоров’я. Звертається увага на проблеми формування «глобального права охорони здоров’я». Аналізуються деякі тенденції щодо зв’язку медичного права (права охорони здоров’я) з біоетикою та правами людини з урахуванням національної та міжнародної перспективи .

У статті розглядаються питання та проаналізовано особливості цивільно-правової відповідальності при здійсненні медичної діяльності, їх ознаки, доведення складу правопорушення та виникнення відповідальності в договірних та позадоговірних зобовязаннях. Цивільно-правова відповідальність в медицині базується на принципі вини, хоча в деяких випадках важко доводити вину лікаря потерпілим.

Стаття присвячена аналізу досвіду держав – членів Європейського Союзу щодо інституційного забезпечення державного регулювання в сфері охорони здоров’я, а також поточного стану та тенденцій розвитку у зазначеній сфері в Україні. За підсумками проведеного дослідження запропоновано розглянути доцільність утворення незалежного регуляторного органу у фармацевтичному секторі України.

Стаття присвячена дослідженню впливу Угоди про асоціацію між Україною та ЄС на розвиток медичного права України. Розглядається правова природа зобов’язань України у сфері громадського здоров’я та його зв’язок з суміжними сферами, насамперед – питаннями лібералізації торгівлі, захисту прав інтелектуальної власності, регуляторній політиці.

У статті досліджуються проблеми реформування ринку електроенергії в Україні. Аналізується законопроект, присвячений обов’язковому відокремленню видів діяльності суб’єктів електроенергетики. Здійснено спробу відповісти на питання, чи досягаються даним законопроектом цілі реформування ринку.

У статті пропонується аналіз конституційного ладу. На думку автора, конституційний лад виявляється тією ланкою між суспільством і Конституцією, між державою і Конституцією, яка формалізує основні правила поведінки в суспільстві та державі відповідно до єдиного найвищого нормативного документа, з яким звіряються всі інші. Оптимізація конституційного ладу нині полягає здебільшого у підвищенні ефективності функціонування гілок влади, державних інститутів, громадських структур, а також налагодженні оптимальної моделі взаємодії. На цьому шляху в Україні можливе подальше вдосконалення й Основного Закону і продовження дискусії щодо стратегічних засад нашої держави, що є одним з елементів подальшого розвитку українського суспільства.