В роботі автором здійснено аналіз підходів до розуміння правотворчості, розкрито потенційні напрямки наукового дослідження правотворчості. Обґрунтовано необхідність наукового переосмислення проблем взаємодії суб'єктів правотворчості. Визначено стан та обґрунтовано шляхи поглиблення взаємодії держави та громадянського суспільства як передумови вдосконалення правотворчості в Україні.
У статті досліджуються актуальні питання правової основи становлення громадянського суспільства в Україні. Акцентовано, що надзвичайно велике значення для розвитку українського конституціоналізму та перспектив розвитку громадянського суспільства є конституція. Підкреслено, що Конституція України є результатом консенсусу між людьми. А консенсус є тією необхідною опорою, без якої конституціоналізм стає неможливим і залишається лише красивою ідеєю.
У статті проаналізовано питання розвитку громадянського суспільства в Україні в умовах євроінтеграції, систематизовано основні нормативно-правові акти та міжнародні документи з цього питання, зроблено висновок про необхідність врахування національних особливостей сучасного українського суспільства.
В статті досліджуються філософсько-правові аспекти комунікативної концепції Ю. Габермаса у її відношенні до актуальних проблем розвитку українського громадянського суспільства. Зокрема, детально аналізується теорія деліберативної демократії, в основу якої покладено дискурсивну згоду з принципово важливих питань сумісного буття. Наголошується, що особливість габермасівського поняття консенсусу полягає в тому, що правові норми добровільно приймаються усіма членами громадянської спільноти у процесі відкритої дискусії, а також аналізується значення цього принципу для сучасного українського соціуму.
У даній статті аналізується поняття «функція», розглядаються поняття та види функцій громадянського суспільства в науці, розмежовуються поняття функцій громадянського суспільства і держави.
Архів номерів