У статті запропоновано розуміння фактичної конституції як системи інститутів, які слугують реальними основами суспільного й державного устрою. Центральним елементом таких інститутів є звичаєві практики, які діють у сфері здобуття й використання політичної влади у суспільстві. Розглядаються классификації неофіційних соціорегулятивних практик.
Право і громадянське суспільство
науковий журнал | електронне видання
Архів номерів