Право і громадянське суспільство

У статті аналізуються особливості становлення законодавчої техніки в Українській Народній Республіці періоду Української Центральної Ради, Українській Державі, Українській Народній Республіці періоду Директорії та Західно-Українській Народній Республіці.

У статті вводиться поняття «традиція правового регулювання». Воно позначає стійкість мети, змісту і способів правового регулювання, безвідносно до зміни законодавця, законодавства та інших форм позитивного права, властиві певної правовій системі. Охарактеризовано компоненти національної традиції ювенального правового регулювання: сімейні форми виховання дитини, підвищена охорона особистих і майнових прав дитини, особливості юридичної відповідальності дитини.

У статті висловлюється думка про те, що посткласичні методологічні напрями у пізнанні права можуть плідно використовуватися при дослідженні окремих правових явищ, проте сутність права може бути пояснена лише за допомогою комплексного розгортання наукових категорій у рамках класичного типу осмислення правової сфери, що представлений загальною теорією права.

В статті розглядаються основні недоліки сучасного адміністративно-територіального устрою України. Досліджуються проблеми: що є регіоном та які адміністративно-територіальні одиниці підпадають під це визначення. Робиться висновок, що ці питання могли б бути вирішеними з прийняттям Закону України «Про адміністративно-територіальний устрій України».

У статті проаналізовано питання розвитку громадянського суспільства в Україні в умовах євроінтеграції, систематизовано основні нормативно-правові акти та міжнародні документи з цього питання, зроблено висновок про необхідність врахування національних особливостей сучасного українського суспільства.

В статті обґрунтовується наявність впливу земельного законодавства на охорону об'єктів культурної спадщини, що, в свою чергу, розглядається як складова національної безпеки України.

У статті визначається природа та зміст прав фізичної особи, зображеної на фотографічних творах. Розглядаються три основні підходи до визначення природи таких прав. У відповідності до першого підходу фізична особа розглядається як особа, якій належить особисте право на власне зображення. У даному випадку вона володіє правом вільно визначати власне зображення, дозволяти його використовувати та перешкоджати неправомірному використанню. Відповідно до другого підходу фізична особа, зображена на фотографії, розглядається як автор або співавтор твору. Зазначаються умови, необхідні для визнання співавторства. У даному випадку, крім особистого права на власне зображення, фізичній особі належать права автора твору. Відповідно до третього підходу розглядається можливість наділення фізичної особи суміжними правами. Вказуються умови, за яких можливе таке визнання. При цьому володіння особистим правом на власне зображення також не виключається.

У статті досліджено правові наслідки незаконних адміністративних актів. Розглянуті питання їх дійсності, недійсності, анулювання, скасування, визнання нечинними, незаконними, протиправними тощо. Досліджено законодавство, судову практику, правову доктрину України та зарубіжних країни.

Статтю присвячено проблемним питанням набрання чинності та ретроактивної дії в часі Закону України від 11.06.2009 № 1508-VІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення".

В статті автор досліджує проблему регламентації уявної оборони в кримінальному праві України. Автором було встановлено, що в кримінальному законодавстві зарубіжних країн існують різні нормативні підходи щодо регламентації уявної оборони, які мають різний ступінь конкретизації.

В статті автор пропонує розглядати національну ідею як систему поглядів, ідей стосовно комплексу питань, пов'язаних з уявленнями про оптимальний розвиток суспільства, нації, всього народу, який проживає на території держави. При цьому факторами, які впливають на формування національної ідеї в Україні є різноманітні кризи та складний політичний процес у контексті протистояння всередині і між гілками влади. Тим не менше, це не повинно стати на заваді формулюванню національної ідеї, яка б відповідала українським традиціям, культурі, потребам су­спільства та вимогам часу. У таких умовах вона відповідатиме ідеалу успішного українського суспільства та ефективної соціально-правової держави.